Марія Примаченко
1909 – 1997
Українська художниця, яка творила у стилі наївного мистецтва. Вона створювала роботи в живописі, вишивці та кераміці.
У 1966 році Марія Примаченко отримала Національну премію України імені Тараса Шевченка. Організація Об'єднаних Націй з освіти, науки та культури (ЮНЕСКО) визнала 2009 рік роком Примаченко, а її ім’ям названа вулиця в Києві та один з астероїдів.
За життя її твори експонувались у виставкових залах Парижа, Варшави, Софії, Монреаля, Праги.
Коли Марії Примаченко було 28, її запросили в Центральні експериментальні майстерні при Київському музеї українського мистецтва. Її запросили як вишивальницю, й лише в майстерні Марія вперше взяла ватман, фарби і почала малювати. Викладачі, побачивши її малюнки, були настільки вражені талантом та унікальним стилем, що навіть старалися не вмішуватися в її навчання. Вони давали їй простір, свободу – тобто створили умови, щоб Марія могла розвивати ті навички, що в неї є. Це дало їй змогу удосконалювати свій талант. У Марії Примаченко було багато послідовників, до неї тягнулися – художники, скульптори, загалом творчі люди.
Марія Примаченко — серце й броня українського мистецтва. За життя вона створила нову сторінку в історії культурної спадщини України та заклала основи для кращого розуміння національної ідентичності сучасному поколінню українців.
Так, 25 лютого одна з ракет ворога влучила в Історико-краєзнавчий музей с. Іванків, де зберігалися й картини Марії Примаченко. Це стало першим з численних злочинів росії проти української культури. На щастя, як виявилося згодом – місцеві мешканці врятували ці роботи.
Сила митця, врешті, вимірюється тим, який вплив його творчість має на людей довкола. Своєю присутністю вона змінила саму реальність. А її творчість продовжує це робити й досі.
