Українська художниця, яка творила у стилі наївного мистецтва. Вона створювала роботи в живописі, вишивці та кераміці.

У 1966 році Марія Примаченко отримала Національну премію України імені Тараса Шевченка. Організація Об'єднаних Націй з освіти, науки та культури (ЮНЕСКО) визнала 2009 рік роком Примаченко, а її ім’ям названа вулиця в Києві та один з астероїдів.  

За життя її твори експонувались у виставкових залах Парижа, Варшави, Софії, Монреаля, Праги. 

Коли Марії Примаченко було 28, її запросили в Центральні експериментальні майстерні при Київському музеї українського мистецтва. Її запросили як вишивальницю, й лише в майстерні Марія вперше взяла ватман, фарби і почала малювати. Викладачі, побачивши її малюнки, були настільки вражені талантом та унікальним стилем, що навіть старалися не вмішуватися в її навчання. Вони давали їй простір, свободу – тобто створили умови, щоб Марія могла розвивати ті навички, що в неї є. Це дало їй змогу удосконалювати свій талант.  У Марії Примаченко було багато послідовників, до неї тягнулися – художники, скульптори, загалом творчі люди.

Марія Примаченко — серце й броня українського мистецтва. За життя вона створила нову сторінку в історії культурної спадщини України та заклала основи для кращого розуміння національної ідентичності сучасному поколінню українців.

Так, 25 лютого одна з ракет ворога влучила в Історико-краєзнавчий музей с. Іванків, де зберігалися й картини Марії Примаченко. Це стало першим з численних злочинів росії проти української культури. На щастя, як виявилося згодом – місцеві мешканці врятували ці роботи. 

Сила митця, врешті, вимірюється тим, який вплив його творчість має на людей довкола.  Своєю присутністю вона змінила саму реальність. А її творчість продовжує це робити й досі.